Жук-олень, рогач звичайний

Lucanus cervus cervus (Linnaeus, 1758)

Природоохоронний статус виду:

Рідкісний

Ареал виду та його поширення в Україні:

Пн. Африка, Середня та Пд. Європа, на пн. до пд. Англії, пд. Швеції, Латвії; в європейській частині Росії пн. межа йде від Білорусі до Смоленська, Тули, Рязані, Мордовії, пд. Татарстану і на сх. досягає передгірь Уралу. В Україні вид поширений майже на всій території, крім пд.-сх. областей.

Чисельність i причини її зміни:

Зустрічається рідко, але локально у великій кількості. Зменшення кількості жука пов'язане з прийнятою методикою лісогосподарювання, за якою багато дерев не доживають свого природнього віку. Молоді посадки дерев не придатні для харчування та розмноження виду.

Особливості біології та наукове значення:

П’яти- або шестирічна генерація. Відкладають яйця в дупла, старі пні, стовбури, що впали, головним чином на дубі, іноді інших породах (бук, липа, верба, ясен, тополя, сосна, плодові). Сапрофітофаг, живиться соком, що витікає з дерев. Личинки розвиваються в гнилій деревині. Стаціями цього виду є старі широколистяні ліси різних типів, але частіше дубові.

Морфологічні ознаки:

Довжина самця сягає 50-80 мм (з рогами), самки - 30-50 мм. У самців голова з величезними рогами (верхні щелепи). Самки позбавлені рогів. Забарвлення самок однотонне чорно-буре, у самців роги та надкрила коричневі а інші частини тіла - чорна.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Занесений до Червоних книг Білорусі, Литви, Латвії. Знаходиться під охороною в Болгарії, Польщі, Німеччині, Чехії, Словаччині, Франції, Швейцарії. Додаток ІІІ Бернської конвенції.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Цілком можливе, але через дуже довгий (в природних умовах до 5-6 років) розвиток в личинковій стадії є дуже кропіткою та дорогою справою.

Господарське та комерційне значення:

Відомостей немає.

Основні джерела інформації:

Bartolozzi, 2006; ЧКУ. Тваринний світ, 1994.

Автор:

В.М. Єрмоленко, Б.М. Васько

Малюнок (фото):

В.Г. Радченко