Стафілін волохатий

Emus hirtus (Linnaeus, 1758)

Природоохоронний статус виду:

Рідкісний

Ареал виду та його поширення в Україні:

Зх. і Сх. Європа, Кавказ, Закавказзя, Казахстан, Зх. Сибір. Зустрічається по всій території України.

Чисельність i причини її зміни:

Порушення природних біотопів (застосування пестицидів, санітарні рубки лісу, рекреаційне навантаження тощо).

Особливості біології та наукове значення:

Жуки та їх личинки - хижаки, живляться дрібними комахами. Імаго зустрічаються з кінця травня до жовтня. Зимують дорослі жуки і, можливо, личинки. Заселяє різні за походженням органічні речовини, що розкладаються (зокрема, рослинні і тваринні рештки), стовбури дерев, з яких витікає сік.

Морфологічні ознаки:

18-28 мм. Великий, з досить яскравим опушенням, естетично привабливий жук. Чорний, голова, передньоспинка та 3 останніх сегменти черевця вкриті золотисто-жовтими волосками, надкрила ззаду з широкою перев'яззю сизих волосків, задній край передньоспинки в чорних волосках.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Слід докладно вивчити особливості біології виду, створити в місцях виявлення локальних популяцій ентомологічні заказники.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення:

Хижак-ентомофаг. Яскравий об'єкт для колекціонування.

Основні джерела інформації:

Потоцкая, 1967; Крыжановский, 1979; Бабенко, 1980; ЧКУ. Тваринний світ, 1994; Різун, Коновалова, Яницький, 2000.

Автор:

А.А. Петренко

Малюнок (фото):

В.Г. Радченко