Стафілін Плігінського

Tasgius pliginskii (Bernhauer, 1915)

Природоохоронний статус виду:

Вразливий

Ареал виду та його поширення в Україні:

Кавказ, Закавказзя, пд. України. На пд. України зустрічався в Херсонській, Миколаївській, Одеській обл. та в Криму.

Чисельність i причини її зміни:

Поодинокі особини, локально - до кількох десятків особин.

Особливості біології та наукове значення:

Жуки і личинки є активними хижаками, полюють на дрібних безхребетних, особливо комах, яких знаходять серед наносів, сіна та інших рослинних скупчень. Імаго зустрічались біля водоймищ, на солончаках, під сухими наносами з водоростей, очерету та гнилого сіна з квітня до листопада (найбільша чисельність відмічена в останній декаді серпня).

Морфологічні ознаки:

11-13 мм. Голова, передньоспинка та черевце чорні, блискучі. Верхні щелепи тонкі, серпоподібні, без зубців. Вусики, передні та середні ноги жовто-червоні, передні гомілки, лапки та задні ноги смолисто-бурі.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Вивчення особливостей біології виду, охорона в Чорноморському БЗ та в прибережній смузі Причорномор'я. Збереження ділянок суцільних морських наносів від знищення, можливо, створення окремих ентомологічних заказників.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення:

Хижак-ентомофаг.

Основні джерела інформації:

Coiffait, 1974; Петренко, 1978; Гусаров, 1992; Петренко, 2005.

Автор:

А.А. Петренко

Малюнок (фото):

О.С. Мандзюк