Цератофій багаторогий

Ceratophyus polyceros (Pallas, 1771)

Природоохоронний статус виду:

Вразливий

Ареал виду та його поширення в Україні:

Степи та напівпустелі Євразії від долини Дніпра на зх. до Тургайського прогину на сх.; також вздовж сх. узбережжя Аральського моря проникає в Середню Азію - на пд. до пн. межі Каракалпакії. В Україні зберігся лише на території Херсонської обл.

Чисельність i причини її зміни:

Зустрічається поодинокими екземплярами, рідко. Причини зміни чисельності: розорювання цілинних степових ділянок.

Особливості біології та наукове значення:

Генерація дворічна. Викопує під гноєм глибокі (до 1,5-2 м) нори з численними камерами, в які запасає гній для харчування своїх личинок, причому жук піклується про своє потомство. Активний в нічні години з травня до липня. Жук, що відродився з лялечки, зимує у норі. На території України заселяє переважно піщані ґрунти річкових долин. Харчується гноєм коней та великої рогатої худоби.

Морфологічні ознаки:

Відносно великі жуки. Тіло видовженоовальне, випукле, коричневе або смоляно-чорне. Низ тіла покритий чорно-бурими волосинками. Довжина тіла 18-28 мм. Вершина наличника самця видається вперед у вигляді довгого рогу (у самок - короткого гострого горбика), на передньому краю передньоспинки самця розвинений довгий ріг (у самок в цьому місці знаходяться 2 коротких та гострих горбики).

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Знаходиться під охороною в заповіднику "Асканія-Нова".

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення:

Перероблює гній великої рогатої худоби та коней, тому сприяє збагаченню ґрунтів біодобривами та мінералами.

Основні джерела інформації:

Lobl, Nikolajev, Kral, 2006; ЧКУ. Тваринний світ, 1994.

Автор:

Б.М. Васько

Малюнок (фото):

В.Г. Радченко