Мегариса перлата

Megarhyssa perlata (Christ, 1791)

Природоохоронний статус виду:

Рідкісний

Ареал виду та його поширення в Україні:

Один з 3 відомих в фауні України видів роду Megarhyssa. Полісся, Лісостеп. Ареал охоплює також Середню Європу, ряд регіонів Росії - пн.-зх. та центральні р-ни європейської частини, Омська обл., Приморський край, Кавказ.

Чисельність i причини її зміни:

Незначна (поодинокі особини). Причини зміни чисельності: знищення сухих та всихаючих дерев під час санітарних вирубок лісу; застосування хімічних засобів охорони; самки під час свердління яйцекладом деревини часто стають здобиччю птахів (дятли, інші).

Особливості біології та наукове значення:

Біологія як у попереднього виду. Дає 1 генерацію на рік. На стадії личинки зовнішній паразит личинок рогохвостів (Siricidae). Через наявність більш довгого, ніж у M. superba, яйцеклада на свердління деревини витрачає 40-65 хв. Зимує личинка в деревині у власному коконі.

Морфологічні ознаки:

Як і попередній вид, один з найбільших за розміром їздець, тіло якого завдовжки 40-43 мм; яйцеклад самок в 1,7-2,0 раза більший за довжину тіла. Наличник у профіль заокруглений, з чітко вирізаним апікальним краєм, жовтий з червонуватою смужкою в основі. Забарвлення тіла - від жовто-червоного до жовто-коричневого, знизу на мезоплеврах жовта поздовжня смужка. Лице жовте. У самок жовті плями на 3-5 терґітах черевця видовжені, простягаються вперед, за дихальця. У самців передні терґіти темніші, 2 терґіт спереду чорний, середні терґіти червоно-коричневі, останній сегмент жовтий; генітальні пластинки вентро-апікальні з маленькою овальною плямою з щетинок.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Не проводились. Популяції охороняються у листяних і мішаних лісах на території природних заповідників і заказників. У інших місцях існування виду доцільно створювати ентомологічні заказники.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення:

Корисний ентомофаг. Комерційного значення не має.

Основні джерела інформації:

Каспарян, 1981; Kazmierczak, 1981; ЧКУ, 1994; Horstmann, 1998.

Автор:

В.Г. Толканіц

Малюнок (фото):

В.Г. Радченко