Осетер шип

Acipenser nudiventris Lovetsky, 1828

Один з 17-ти видів роду, один з 5-ти видів роду у фауні України.

Природоохоронний статус виду:

Зниклий

Ареал виду та його поширення в Україні:

Басейни Чорного, Азовського, Каспійського і Аральського морів. В Україні зустрічався в Чорному морі біля узбережжя Кримського пів-ва (мас. Кара-Даг, Каркінітська затока) та в морських водах поблизу гирлових ділянок Дніпра, Дністра і Дунаю.

Чисельність i причини її зміни:

У першій половині ХХ ст. зустрічався поодинці, з 1960-х рр. в уловах не траплявся. Зникнення типових біотопів, потрібних для природного відтворення, в результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води; надмірний вилов.

Особливості біології та наукове значення:

Прохідна придонна риба, постійно живе у морі, заходить у річки на нерест. В морі тримається переважно на мулистих ґрунтах, в річках - на глибоких ділянках з чистою проточною водою і піщаним або піщано-гальковим дном. У морі мешкає поодинці або невеликими групами, в період розмноження утворює помітні скупчення. Самці стають статевозрілими у віці 6-9 років при довжині понад 90 см, самки в 12-14 років при довжині понад 110 см. Нерест з кінця квітня до кінця травня при температурі води 10-15°С, на ділянках річок із швидкою течією і твердим, гальковим або піщаним ґрунтом. Плодючість коливається від 200 тисяч до 1 млн 290 тис. ікринок. Ікра донна, клейка. Після нересту плідники і молодь скочуються в море, частина молоді може затримуватися в річці на кілька місяців чи років. Молодь живиться дрібними ракоподібними, личинками комах, червами та іншими безхребетними дна, дорослі риби споживають крупніших за розмірами мешканців донної фауни і дрібну рибу.

Морфологічні ознаки:

Тіло довге, веретеноподібне, досить високе і масивне. Рот у вигляді поперечної щілини, нижня губа посередині суцільна, не перервана. Перша спинна жучка найбільша, між рядами жучок відсутні кісткові платівки. Найбільша довжина понад 2 м, маса - понад 40-70 кг (частіше траплялися особини масою 8-10 кг), тривалість життя понад 30 років. Верхня третина тіла темносіра, іноді майже чорна, з темно-блакитним чи бурим вилиском, боки світло-сірі, черево молочно- чи брудно-біле.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Для відтворення виду потрібні нормалізація екологічного стану водойм, створення умов для природного нересту та реакліматизація. Занесений до ЧКУ (1994), МСОП та до Європейського червоного списку.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Можливе. Біотехніка розведення осетрових випробувана на рр. Волзі, Доні, Кубані, Дніпрі.

Господарське та комерційне значення:

Цінний об'єкт промислу, значення якого через зникнення в наших водах втрачено.

Основні джерела інформації:

Берг, 1948; Виноградов, 1960; Световидов, 1964; Мовчан, 1988; The freshwater...,1989.

Автор:

Ю.В. Мовчан

Малюнок (фото):

А.В. Білоусова А.І. Щетинин