Севрюга звичайна
Acipenser stellatus Pallas, 1771
Тип: | Хордові. Chordata. |
Клас: | Променепері риби. Actinopterygii. |
Ряд: | Осетроподібні. Acipenseriformes. |
Родина: | Осетрові. Acipenseridae. |
Один із 17-ти видів роду, один з 5-ти видів роду у фауні України. Утворює локальні стада в певних річкових басейнах
Природоохоронний статус виду:
Вразливий
Ареал виду та його поширення в Україні:
Басейни Чорного, Азовського, Аральського і Каспійського морів. В Україні поширений біля пн. берегів Азовського моря, вздовж Кримського п-ва та у пн.-зх. частині Чорного моря.
Чисельність i причини її зміни:
Незначна, з кінця ХХ ст. невпинно падає. Зараз у невеликій кількості заходить у Дунай, зрідка поодинці в Дніпровський і Дністровський лимани і фактично не заходить в Дністер, Пд. Буг, Дніпро і річки Пн. Приазов'я. Зникнення типових біотопів, потрібних для природного відтворення, в результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, надмірним виловом.
Особливості біології та наукове значення:
Прохідна придонна риба, яка постійно живе в морі, а для розмноження двічі на рік заходить у річки: восени (з кінця вересня до кінця листопада) і навесні (з березня до кінця квітня - початку травня). Статеве дозрівання самців відбувається у віці 5-14, переважно в 9-12 років, самок - в 7-17, переважно в 11-14 років (при довжині тіла обох статей понад 95-100 см). Нерест з кінця квітня до середини червня при температурі води 8-15°С і вище, на глибоких ділянках корінного русла із швидкою течією та твердим, зазвичай піщано-гальковим чи кам'янистим ґрунтом. Плодючість може перевищувати 360 тис. ікринок. Ікра донна, клейка. Після закінчення розмноження плідники, а пізніше й молодь, скочуються в море на нагул. Мальки живляться переважно дрібними донними тваринами (червами, личинками комах, ракоподібними та ін.), дорослі споживають рибу, молюсків та крупних ракоподібних.
Морфологічні ознаки:
Тіло видовжене, веретеноподібне, невисоке. Вусики короткі, не торочкуваті. Рило мечовидне, довге, його довжина складає понад 60% довжини голови. Найбільша довжина до 220 см, маса - до 80 кг, зазвичай ловляться особини завдовжки до 150 см масою 25-30 кг; тривалість життя близько 30 років. Верхня третина тіла темна, сірувато-блакитна або, майже чорна, боки білувато- або сріблясто-сірі, черево жовтувате чи молочно-біле.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Заборона вилову, нормалізація екологічного стану водойм та побудова рибоводних заводів. Занесена до списків МСОП, Бернської та Боннськії конвенцій, CITES та до Європейського червоного списку.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:
Можливе. Біотехніка розведення випробувана на ріках Волзі, Доні, Кубані, Дніпрі.
Господарське та комерційне значення:
Цінна промислова риба, чисельність якої в наших водах зараз впала до критичної межі.
Основні джерела інформації:
Виноградов, 1960; Световидов, 1964; Мовчан, 1966, 1988, 2000б, 2001, 2005; Салехова и др., 1987; The freshwater...,1989; Пинчук, Ткаченко, 1996; Болтачев, 1999, 2003; Каталог коллекций, 2003.
Автор:
Ю.В. Мовчан
Малюнок (фото):
А.В. Білоусова А.І. Щетинин