Соня садова

Eliomys quercinus (Linnaeus, 1766)

Один з 3-х видів роду, єдиний вид роду у фауні України.

Природоохоронний статус виду:

Зникаючий

Ареал виду та його поширення в Україні:

За межами України поширений в Зх. Європі, Балтії, верхів'ях Волги і в Татарстані. В Україні знахідки відомі у Черкаській, Київській, Рівненській і Закарпатській обл. Ареал інтенсивно скорочується зі сх. і з пд. Вид найімовірніше зберігся на Волині та у Центральному Поліссі.

Чисельність i причини її зміни:

Всі знахідки відомі лише за давніми дослідженнями: до кінця 1970-х рр. За даними аналізу зоологічних колекцій частка виду навіть у кращі для цього виду часи становила лише 1% від усіх знахідок в Україні видів родини вовчкових. Причини зміни чисельності: суттєве скорочення площ природних деревостанів, поширення лісових монокультур та масштабні санітарні рубки, спрямовані на знищення дуплистих дерев.

Особливості біології та наукове значення:

Мешканець непорушених лісових масивів. Загалом властивий бореальним угрупованням. Селиться переважно в ялиново-букових лісах з багатим підростом та наявністю великоплідних і дуплистих дерев. Гнізда влаштовує в дуплах дерев і розщілинах, серед каміння та у ходах кротів. Всі знахідки в Україні є літніми. На зиму впадає в сплячку (з жовтня до квітня). Зимові гнізда влаштовує у дуплах або норах. Типова пожива - букові та лісові горіхи, жолуді, фрукти, комахи. Плодить 1-2 рази на рік по 4-7 малят. Живуть до 3-5 років.

Морфологічні ознаки:

Загальні риси типові для родини: хвіст вкритий густою шерстю, ступні широкі з великими мозолями. Від інших вовчкових відрізняється великими розмірами (довжина тіла 110-140 мм, лапка 23-26 мм), через око йде чорна смуга, яка заходить за вухо широким полем; кінчик хвоста знизу білий і на 1/3 охоплений широкою китицею. Вуха довгі і вузькі (13-18 мм), вкриті обрідною шерстю.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Вид був внесений до 1-2 вид. ЧКУ, за базою даних МСОП має категорію NT; внесений до додатку III до Бернської конвенції. Ефективна охорона може бути досягнута лише при створенні великих заповідних масивів та реінтродукції виду. На цей час мережа заповідників не покриває відомі сегменти ареалу виду в Україні.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

В Україні не досліджено, проте загалом є складною справою.

Господарське та комерційне значення:

Не має.

Основні джерела інформації:

Татаринов, 1956; Гиренко, Литвиненко, 1971; Макарчук, 1973; Безродный, 1991; Безродний, 1994; Zagorodniuk, 1998; Зенина, Жила, 2000; Дикий, Загороднюк, 2005.

Автор:

І.В. Загороднюк

Малюнок (фото):

S. Buchner