Перегузня
Vormela peregusna (Guldenstadt, 1770)
Тип: | Хордові. Chordata. |
Клас: | Ссавці. Mammalia. |
Ряд: | Хижі. Carnivora. |
Родина: | Куницеві. Mustelidae. |
Єдиний вид роду.
Природоохоронний статус виду:
Рідкісний
Ареал виду та його поширення в Україні:
Ареал охоплює Пд.-Сх. Європу, Малу, Передню, Середню Азію і деякі райони Китаю. В Україні перев'язки поширена на території Запорізької, Донецької та Луганської обл. Основними біотопами перегузні являються відкриті безлісі простори у Степу, рідше - чагарники, долини річок та окраїни лісових масивів у Лісостепу.
Чисельність i причини її зміни:
В Україні мешкає біля 100 особин. Трансформація цілинних степів в агроценози, а також повсюдне зникнення ховрахів та сліпаків - основних жертв хижака.
Особливості біології та наукове значення:
Перев'язка є автохтоном степової та напівпустельної фауни. Для неї характерна сутінково-нічна активність, що робить її малопомітною твариною. За будовою геному рід Vormella філогенетично тісно пов'язаний з родом куниць (Martes), і, в той же час, суттєво відособлений від нього. Найбільше значення у харчуванні хижака належить ховрахам, тушканчикам, хом'якам, сліпкам, мишам і норицям, хоча він також полюбяє баштанні культури, плоди шипшини, терну, глоду, винограду. Відомі випадки сумісних полювань перегузні разом з лисицею. Власних нір вона не будує, а використовує житла степових гризунів. Індивідуальна ділянка у тварини невелика і становить 10-30 га. Розмноження перев'язки мало досліджене. Для неї характерна латента фаза розвитку зародка. У квітні-травні спостерігається максимум (53-54%) породіль, які загалом трапляються з березня по листопад включно. Самиця народжує 2-14 малят вагою 3,2-4,7 г, хоча інтенсивність відтворення низька близько 8 ембріонів на 100 самиць. Ймовірно у вихованні нащадків приймають участь обоє батьків.
Морфологічні ознаки:
Перев'язка схожа на лісового тхора, від якого відрізняється меншими розмірами (довжина тіла - 269-352 мм, маса - 370-715 г) та строкатим кольором хутра, що поєднує чорні, жовті, білі смуги і плями.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Занесено до І і ІІ видань ЧКУ (1980, 1994). Як вразливий вид включений до Червоного списку МСОП, і як вид, що підлягає особливій охороні, до Бернської конвенції. Охороняється в Луганському державному (ділянки "Стрільцівський степ", "Провальський степ") та в Українському державному заповідниках (ділянка "Хомутовський степ").
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:
Відомі випадки розведення у деяких зоопарках Європи.
Господарське та комерційне значення:
Не має.
Основні джерела інформації:
Сокур, 1960; Абелєнцев, 1968; Берестенников, 1977; Графодатский и др. 1982; Калустов, Зубов, 1990; Сиренко, Мартынов, 1998; Боровик, 1999; Тимошенков, 2002, 2004; Волох, 2004; Колесников, Кондратенко, 2004; Загороднюк, Коробченко, 2008. Усні повідомлення: Вєтрова, Литвиненка, Омельченка, Романенка, Тугарєва, Федорова, Шорохова, Шияна.
Автор:
А.М .Волох
Малюнок (фото):
Д.В. Пилипенко