Скарабей священний
Scarabaeus sacer (Linnaeus, 1758)
Тип: | Членистоногі. Arthropoda. |
Клас: | Комахи. Insecta. |
Ряд: | Твердокрилі. Coleoptera. |
Родина: | Стафілініди. Staphylinidae. |
Природоохоронний статус виду:
Зникаючий
Ареал виду та його поширення в Україні:
Зх. Передкавказзя (на пн. до Анапи), Закавказзя та пд. Дагестану (Дербент); все Середземномор'я на пн. до Пд. Франції, Середньої Італії, Югославії, Туреччини, Пн. Ірану (пд. узбережжя Каспійського моря), також в Пн. Африці, Аравії та Передній Азії. Раніше вид зустрічався на крайньому півдні степової України (Асканія-Нова) та Криму.
Чисельність i причини її зміни:
За останні 50 р. в Україні не знайдено жодного екземпляра цього виду; всі знахідки відносяться до іншого більш пластичного виду S. typhon Fischer-Waldheim, 1823. Причини зміни чисельності: розорювання цілинних степових ділянок.
Особливості біології та наукове значення:
Заселяє степові біотопи з різними типами ґрунтів, піщані ділянки річкових долин і морського узбережжя, іноді - засолені стації, піщані кучугури з розрідженим степовим різнотрав'ям. Харчується гноєм овець та великої рогатої худоби. Робить з гною великі кулі, котрі іноді відкочує на велику відстань від місця виготовлення. Потім закопує кулю в ґрунт на невелику глибину (від 7 до 40 см), де з'їдає, або виготовляє з неї своєрідну "грушу", у вузькій частині якої відкладає яйце. Личинка з'їдає заготовлені для неї запаси та заляльковується в залишках "груші", де і зимує молодий жук після виходу з лялечки. В посушливі весни жуки масово гинуть, оскільки не в змозі покинути місця заляльковування.
Морфологічні ознаки:
11-41 мм. Тіло широке, овальне, слабко випукле; наличник з 4 сильними зубцями по зовнішньому краю.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Зменшення чисельності виду пов'язане зі зміною землекористування в природних місцях його перебування.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:
Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення:
Перероблює гній великої рогатої худоби та коней, тому сприяє збагаченню ґрунтів біодобривами та мінералами.
Основні джерела інформації:
ЧКУ. Тваринний світ, 1994; Кабаков, 2006; Lobl, Krell, Scarabaeini, 2006.
Автор:
В.М. Єрмоленко, Б.М. Васько
Малюнок (фото):
В.Г. Радченко