Баклан чубатий

Phalacrocorax aristotelis (Linnaeus, 1761)

Вид політипного роду; один з 3-х видів роду в фауні України, представлений середземноморським підвидом - P. a. desmarestii.

Природоохоронний статус виду:

Зникаючий

Ареал виду та його поширення в Україні:

Пн. береги Кольського і Скандинавського п-овів, Великобританії, Ірландії, Ісландії, Франції, Іспанії та Португалії, береги і о-ви Середземного, Адріатичного, Егейського та Чорного морів, пн. узбережжя Африки. В Україні гніздиться в Криму (п-ів Тарханкут, пд. узбережжя, пд. Керченського п-ова).

Чисельність i причини її зміни:

У Європі чисельність складає 75-81 тис. пар. У Криму близько 850-900 пар, в т.ч. бл. 500 пар на Тарханкуті. Зимова щільність - 2-11 особин на 1 км прибережній смуги акваторії. Причини зменшення чисельності: забруднення моря нафтопродуктами, фактор не покою

Особливості біології та наукове значення:

Вид осілий. За межами р-нів гніздування траплявся на пн. Криму. Заселяє скелясті морські береги - обриви та острівці. Кормовий біотоп - двокілометрова смуга у прибережній акваторії. Моногам. Співвідношення статей приблизно рівне. Гніздиться окремими парами і групами. Гніздо складене з рослинних решток - гілок, жорстких стебел трав, водоростей. Відкладання яєць триває з кінця лютого до травня. У кладці 1-5, переважно 3 яйця. Насиджують обидва партнери. Тривалість інкубації 28 діб, успіх інкубаціі - близько 65%. У виводку 1-3 пташенят. Підйом на крила у віці 60 діб. Статева зрілість у 2-3-річному віці. Живиться рибою (бички, піщанка, атеринка смаріда, губанові та ін.), рідко дрібними ракоподібними. Спосіб живлення - пірнання.

Морфологічні ознаки:

Тіло струнке. Довжина тіла - 65-80 см, розмах крил - 90-105 см, маса тіла - 1,7-2,1 кг. Оперення дорослих цілком чорне з металічним зеленим полиском. У шлюбному вбранні (взимку і до кінця весни) на голові чуб. Дзьоб і ноги темні, гола ділянка шкіри навколо дзьоба жовта. Молоді зверху бурі, черево, шия і підборіддя світлі.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Занесено до ЧКУ (1994), Додатку ІІІ Бернської конвенції. Охороняється в Карадазькому і Опуцькому заповідниках. Внесений у перелік рідкісних і зникаючих видів і підвидів, більша частина ареалів яких знаходиться у Європі (ЕЕС Директива по охороні птахів), в Червону книгу Чорного моря. Необхідне створення Тарханкутського заповідника, посилення охорони існуючих природоохоронних територій.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення:

Відомостей немає.

Основні джерела інформації:

Костин, 1983; Смогоржевський, 1979; Степанян, 1990; Цвелих, 2002; Кошелев та ін., 2002; Бескаравайний, 2004.

Автор:

М.М. Бескаравайний

Малюнок (фото):

І.І. Землянських