Сліпак подільський

Spalax zemni (Erxleben, 1777)

Один з 6-ти видів роду, один з 4-х видів роду в фауні України.

Природоохоронний статус виду:

Недостатньо відомий.

Ареал виду та його поширення в Україні:

Вид-ендемік Правобережного Степу і Лісостепу, пд. частини лісової зони України, де зустрічається досить спорадично. Пн. межа ареалу проходить по р. Прип'ять, зх. по річці Сан і Верхньому Дністру, пд. - по узбережжю Чорного моря, сх. - по Правобережжю Дніпра.

Чисельність i причини її зміни:

Виходячи з того, що вид живе мозаїчно, колоніями, що складаються з кількох десятків особин, які однак розпорошені на досить великому просторі, то коректними буде припущення, що загальна чисельність складає близько десяти тисяч дорослих особин. Причини зміни чисельності: зменшення територій придатних для існування, а також висока мозаїчність поселень, що неодмінно призводить до інбридингу.

Особливості біології та наукове значення:

Високоспеціалізований землерий, ходи прокладає за допомогою добре розвинутих різців. Характерні сезонні міграції, пов'язані з пошуком корму та глибиною промерзання ґрунту. Живе поодинці в норах складної будови: горизонтальні ходи розташовані на глибині 13-21 см, вертикальні (до 2,75 м) - ведуть до житлових і гніздових камер, комор для запасання корму і віднірків різного призначення. Загальна довжина ходів 10-275 м; відстань між викидами ґрунту 0,2-11,75 м; буває до 217 викидів. Живиться корінням, кореневищами, стеблами і пагонами рослин, дерев і кущів. Самка раз на рік в лютому на початку березня народжує 1-5 малят. Лісові масиви, узлісся, ділянки цілини, полезахисні лісосмуги, узбіччя доріг, розріджені посіви сільськогосподарських культур (крім багаторічних трав), присадибні ділянки.

Морфологічні ознаки:

Відносно дрібний гризун довжина тіла до 23 см, хвіст майже не помітний до 3 см. Пристосований до підземного способу життя: тулуб валькуватий, вушна раковина відсутня, очі скриті під шкірою. Завжди помітні різці ізольовані від ротової порожнини внутрішніми виростами губ. Хутро густе м'яке, забарвленвід світло-палевого до бурого.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Вид, занесений до ІІ видання ЧКУ (1994), як вид, стан якого наближається до загрозливого, до Червоного списку МСОП. Охорона не підтримується жодним заповідником. Місця постійного перебування виду, а також великі колонії потребують охоронного статусу.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення:

Не має.

Основні джерела інформації:

Абеленцев, 1951; Топачевский, 1969; Філіпчук, 1994.

Автор:

С.В. Межжерін, Н.С. Філіпчук

Малюнок (фото):

Є. Кудінов