prevnext

Осетер російський

Acipenser gueldenstaedtii Brandt et Ratzeburg, 1833

Червона книга України Осетер російськийКарта поширення виду

Тип: Хордові. Chordata.
Клас: Променепері риби. Actinopterygii.
Ряд: Осетроподібні. Acipenseriformes.
Родина: Осетрові. Acipenseridae.

Один з 17-ти видів роду, один з 5-ти видів роду у фауні України. Раніше розглядався в ранзі підвиду Осетер чорноморсько-азовський - A. gueldenstaedtii colchica (V. Marti, 1940).

Природоохоронний статус виду:

Вразливий

Ареал виду та його поширення в Україні:

Басейни Чорного, Азовського, Аральського і Каспійського морів. В Україні трапляється в пн.-зах. частині Азовсько моря, біля берегів Криму і в пн.-зах. частині Чорного моря.

Чисельність i причини її зміни:

Невисока, в останні 25-30 років невпинно падає. У невеликій кількості заходить у Дунай, поодинці в Дніпро, зрідка в Дністровський лиман і фактично не заходить в Пд. Буг, Сів. Донець і річки Пн. Приазов'я. Зникнення типових біотопів, потрібних для природного відтворення, в результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води, надмірний вилов.

Особливості біології та наукове значення:

Прохідна придонна риба, яка постійно живе в морі, а на нерест заходить у річки. Нерестові міграції двічі на рік: восени, з серпня по січень і навесні, з березня - початку квітня до травня - початку червня, при температурі води 6-11 °С, масово при 15°С. Статевої зрілості самці досягають у віці 8-14 років при довжині понад 90-100 см, самки в 10-17 років при довжині понад 105-110 см. Нерест з кінця квітня - початку травня до середини червня, при температурі води 11-22°С, на глибоких ділянках корінного русла із швидкою течією і піщано-гальковим або кам'янистим ґрунтом. Плодючість до 800 тис. ікринок. Ікра донна, клейка. Плідники після розмноження, а згодом і молодь, скочуються на місця нагулу. Молодь харчується донними безхребетними (ракоподібними, личинками комах та ін.), дорослі споживають молюсків, крупних ракоподібних та рибу.

Морфологічні ознаки:

Тіло довге, веретеноподібне, товсте. Рило коротке, тупе, заокруглене. Вусики розміщені ближче до преднього кінця рила, ніж до рота. Найбільша довжина понад 2 м, маса понад 100 кг, в уловах зустрічаються особини завдовжки 1,3-1,6 м і масою близько 30-40 кг; тривалість життя понад 50 років. Верхня третина тіла темно-сіра, бурувата, часто майже чорна, боки сіруваті, молочно-сірі з блакитним вилиском, зрідка зеленкуваті, черево жовтувате або молочно-біле.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Заборона вилову, створення умов для природного нересту, будування рибоводних заводів у пониззі Дунаю та ін місцях. Занесений до МСОП, Бернської та Боннської конвенцій, QTES та до Європейського червоного списку.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Можливе. Біотехніка штучного розведення випробувана на Волзі, Доні, Кубані, Дніпрі.

Господарське та комерційне значення:

Цінна промислова риба, чисельність якої в наших водах зараз впала до критичної межі.

Основні джерела інформації:

Берг, 1948; Виноградов, 1960; Световидов, 1964; Мовчан, 1967, 1988, 2000, 2001, 2005; Салехова и др., 1987; The freshwater...,1989; Каталог коллекций, 2003; Болтачев, 2003.

Автор:

Ю.В. Мовчан

Малюнок (фото):

А.В. Білоусова А.І. Щетинин